Домашнє насильство: що робити вчителям?

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає перед неповнолітніми громадянами. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху. Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо. Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати: • замкнутість;• демонстрація повної відсутності страху;• неврівноважена поведінка;• агресивність, схильність до нищення й насильства;• уповільнене мовлення, нездатність вчитися;• надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;• уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;• занизька самооцінка;• тривожність;• намагання справити враження людини, що живе в злиднях;• демонстрація страху перед появою батьків;• страх фізичного контакту, острах іти додому;• депресія, спроби самогубства;• уживання алкоголю або наркотиків;• психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);• нав’язливі страхи (фобії);• насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;• почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:1) використання «привілеїв» дорослих:• поводження з дітьми як із рабами чи слугами;• покарання, поводження як із підлеглими;• поводження як із своєю власністю;• відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;2) залякування: • використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;• навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;• крики, стресогенна поведінка;• жорстокість щодо інших істот;• погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо;• погрози розлюбити дитину;• загроза суворого покарання  судом, поліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;• приниження;• використання скарг для тиску на дитину;• використання дітей у якості довірених осіб;• крики;• непослідовність;• присоромлення дитини;• використання дітей у конфліктах між батьками;• "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;Насильство над дитиною — це дії, що приносять шкоду дитині з боку людей, на яких покладено догляд та опіку над ним. До нього відноситься фізичне насильство, занедбаність й нехтування потребами дитини.Як правило більшість батьків, яких жорстоко карали в дитинстві, самі карають своїх дітей. Не кожен із батьків розуміє, що покарання це психологічна травма. Батьки часто можуть завдати дитині психологічної травми без злого умислу яка може створити проблеми в дорослому житті.

Більш детальніше з інформацією можна ознайомитись за посиланням:
Домашнє насильство: що робити вчителям?